Додати до закладок 


«2015 рік! Можеш нічого мені не приносити. Головне – НІКОГО у мене НЕ ЗАБИРАЙ!..»

Опубліковано 25 12 2014

Вадим Шадяк
Ігор Козюра
Ігор Козюра
Владислав Пось
Владислав Пось

 

2014 рік для українців був дуже тяжким. Та найважче все-таки прийшлося хлопцям, які воювали і воюють в зоні АТО. Редакції вдалося додзвонитися п’ятьом хлопцям із Липоводолинщини, які обороняють  рідну країну і народ від біди, горя, смертей і руйнувань. Вони – захисники нашої держави,  яким, як мовиться,  аплодуємо стоячи і вклоняємося за мужність. Під час телефонних розмов із деякими фоном долинали вибухи й постріли і навіть якось незручно було ставити запитання про новорічний настрій. Настрій тут відомий – війна безжальна, а свято – то кожен прожитий новий день. Та все ж… Хлопці були раді спілкуванню і хоч коротенько та все ж відповіли на  запитання.
Як змінив цей рік ваше життя? Що найбільше вразило в ньому (маю на увазі людей, події, вчинки)? Ну і звичайно ж, хотілося б почути ваші побажання на новий рік людям і рідній країні. Слово – нашим хоробрим бійцям.

 Вадим ШАДЯК (с. Панасівка):
- У 2014 році, не дивлячись на те, що він був сповнений буремними подіями, я зустрів кохану дівчину. Коли відстоювали своє громадянське право на Майдані – познайомився в Інтернеті з Веронікою, мешканкою Києва. Зараз – це найближча для мене людина, яка була поряд зі мною і під час подій на Євромайдані, і нині, коли знаходжуся на війні. Відчуття того, що вона в мене є – додає мені сил, окрилює, робить щасливим.
За цей рік я пережив дуже багато. Коли пішов воювати, то не сказав про це найближчим людям – мамочці і коханій, рідним. Хотів уберегти їх від переживань, адже вони - найдорожчий для мене скарб. Та таємницю довго зберігати не вийшло  - зараз переживають за мене, підтримують морально як можуть, чекають живого й здорового. І це справді додає впевненості й сил найдужче! Про настрій? Ми втомилися, якщо чесно, хочеться додому, побути з рідними, відчути затишок і спокій. Настрій бойовий не залишає нас, хлопців, які тут воюють! Ми готові на все заради миру, щоб усі ці страхіття війни швидше закінчилися...
Звичайно ж, у 2015-у я бажаю всім мирного неба над головою. Бути вдома, поряд із рідними й коханими – це все-таки найголовніше у житті!
P.S. «2015 рік! Можеш нічого мені не приносити. Головне – НІКОГО у мене НЕ ЗАБИРАЙ!..», - ці рядки прочитала на Вадимовій сторінці у соцмережі в Інтернеті.
Ігор КОЗЮРА (с. Синівка):
- До війни я викладав фізичне виховання у ліцеї. 9 серпня був мобілізований, з 3 вересня перебуваю в зоні АТО. Я не можу сказати, що той факт, що ми воюємо, захищаючи свою Батьківщину – це те погане, що сталося зі мною саме у 2014 році. Навпаки – це добре, адже ми захищаємо рідну країну і її жителів. Горем є тільки те, що війна руйнує, вбиває й перевертає все з ніг на голову. Та ми віримо, що скоро вона закінчиться. Новий рік для мене мине серед бо­йових побратимів, на Сході – командир сказав, що нікого з екіпажів не відпускатиме додому на Новорічні та Різдвяні свята, мовляв, щоб нікому не було образливо. Ми все розуміємо – служба є служба – готові до того, що до моменту перемоги над ворогом свят для нас не буде. Свято для нас нині – то взяття у полон сепаратистів, та інші вдалі військові маневри…
2014-й для мене відзначився тим, що з’явилося багато друзів з різних частин України. Я зрозумів, наскільки ми об’єднані на грунті патріотизму. Здивувало те, що в рядах української армії воюють за нашу країну і хлопці, які  є громадянами Росії (в цьому переконався, коли побачив на власні очі їх паспорти). Ніхто не відмовляється захищати рідну державу, всі розуміють, що ми повинні зробити все, що від нас залежить, щоб у країні знову запанував мир і спокій. Тож і бажаю всім, щоб  швидше закінчилася війна. Ми зробимо для цього ВСЕ! А ви нас чекайте…
Олександр ВОВК (с. Русанівка):
- 2014-й для мене – не тільки рік початку війни та моєї участі в захисті держави, але й рік знайомств, справжньої чоловічої дружби. Тепер маю побратимів із різних куточків України і боремося ми всі разом тут за неї, за НЕНЬКУ. Я й раніше любив Україну, але й уявити собі не міг наскільки! Війна зробила з мене справжнього патріота, підсилила синівські почуття до Батьківщини, я, як і всі хлопці тут, на все готовий, лише б ворог її не чіпав.
На новий рік хотілося б побажати людям добра й миру. Якщо ми всі навчимося по- справжньому любити свою рідну країну, то в нас обов’язково усе буде  добре!
Олександр КОЗЛОВЦЕВ
(с. Яснопільщина):
- Я навіть не задумувався над тим, як саме цей рік змінив моє життя. Можливо тому, що знаходжуся в самому «серці» війни і думати про це немає ні часу, ні бажання. Новорічний настрій? Тут його немає, бо тут плин часу ніби зупинився, нам все рівно – чи свято, чи будень. Прожив добу – зітхнув з полегшенням, і знову до виконання військових обов’язків.
 Що найбільше вразило? Дивує здебільшого негативне ставлення людей, мешканців Сходу, до своїх же, українських, військових, які приїхали захищати цілісність держави, життя українців від ворога, загарбника. Ось це звичайно пригнічує. А в цілому ж… усе буде добре, головне Путіна побороти.  Здоров’я всім!
 Владислав ПОСЬ (с. Московське):
- Я ніколи не думав, що в Україні колись може бути війна. Ще більше я не думав, що воюватиме вона саме з «братньою» Росією, захищатиметься від її військової навали. І менше всього я міг собі уявити, що Україна воюватиме між собою (маю на увазі її територіальні частини), що брат на брата «вовком» дивитиметься і бажатиме смерті. Це насправді страшно і це те, що найбільше вразило мене у 2014 році.
Деякий відрізок року, який минає, я провів на війні, в «гарячих точках». Я зрозумів справжню ціну життя. Саме у 2014 році не стало дуже багатьох моїх бойових побратимів – їх було вбито у цій війні з окупантом. Хотілося б все повернути назад, перегорнути сторінки книги життя, вирвати їх і спалити, щоб ніколи не було війни, адже вона нікому не потрібна. Вдома на мене чекали й чекають батьки, сестра, маленька племінничка, кохана дівчина, всі рідні… Знаю – люблять і переживають, заради них хочу жити, працювати, продовжувати своє призначення на цій землі… Війна ламає всі стереотипи. Вона примушує дивитися на життя крізь іншу призму. Ми не хочемо ніяких призм, хочемо миру, злагоди й добра. Чого я вам і бажаю у новому році! 
Записала Вікторія ДОРОШЕНКО





Україна, 42500,

смт Липова Долина,

вул. Горького 1

E-mail: ldolinanashkray@gmail.com

Телефони:

Редактора 5-12-42

Заступника редактора 5-15-52

Передплатний індекс 61529

Свідоцтво про реєстрацію:

СМ №384/06-пр Видане Міністерством Юстицій України 04.05.2007 р.

Відповідальна за розміщення матеріалів на сайті Кучишкіна Є.В.

Розробка та підтримка Кльоп О.О.