Додати до закладок 


Будьмо гідними і рухаймось далі!

Опубліковано 21 11 2014

 

Людська гідність – це рушійна сила прогресу. Вона веде до самоусвідомлення, з’єднує покоління, заставляє долати перешкоди, тамувати відчай і страх. Вона не дозволяє бути байдужим, красти, лицемірити. Гідність робить людину – Людиною.
Чи варто за буденними турботами забувати, що ми рівні перед Богом і кожному дарована генетична інформація, яка сотні тисяч разів передавалась по лише його генеалогічному дереву? Культура нашої пам’яті полягає і в тому, щоб не закривати очі на те, як жили наші попередники. В противному разі ми будемо робити  ті ж помилки  і переживати ті ж страждання і горе…
13 листопада минуло 306 років, як найзнач­ніше українське місто Батурин на піку свого злету було знищене царською армією. Російські війська під орудою О.Меньшикова взяли штурмом гетьманську столицю (зокрема, й завдяки зраді підлого «земляка», такого собі сот­ника Івана Носа, який за добру винагороду показав підземний хід в укріплену фортецю) і  після двогодинного бою вщент знищили і весь гарнізон Батурина,  і все, без винятку, цивільне населення, включаючи жінок і дітей. Загинуло, за деякими оцінками, близько 15 тисяч українців. Без жодного перебільшення можна сказати, що це був акт абсолютного геноциду, здійсненого за прямим наказом царя Петра. Після захоплення Батурина всі до одного  будинки, церкви та монастирі були  геть пограбовані, а потім дощенту  спалені. Мета – застрахати насмерть усіх українців, які  насмілилися б підтримати військово-політичний виступ  гетьмана Івана Мазепи супроти імперської влади Москви, розпочатий за 10 днів до  цієї трагедії. Місто так і не змогло відновитися.
Тяжких руйнацій зазнали тоді й інші селища. Зазнавали від обох армій.
За те що «Король Шведський з армією своєю і Мазепою зимував до свят Різдва Христового у Ромні та його околиці, перейшов після свят до м. Гадяч, а до Ромна… послано від государя Малоросійські війська руйнувати й пустошити  ті селища» («Історія Русів»). «І ті війська, бувши неначе обезумлені тодішнім хаосом, із зажмуреними очима і скам’янілим серцем руйнували свою безневинну братію, Роменців» («Історія Русів»). Хати спалено, людей перебито так, що Сула була червоною. І люд тікав з м. Ромни і заселяв  собою слободи Юнаківки, Михайлівку і багато інших…
А в містечку Лебедині була катівня Петра. Козаків, запідозрених у прихильності до Мазепи, колесували, четвертували і на палю садили, а найлегше, що його вважали за іграшку, вішали і голови стинали. Той, хто пройшов одне випробування, переходив до іншого. Потерпіло таким чином людей до дев’яти сот.  Там, напевно, загинули і козаки з Липоводолинського краю.
«Всяка кров, поливана на землі, доправиться з роду свого» («Євангеліє»). «Кров народу руського, пролиту великими потоками, за те єдине, що прагнув він волі, вбо ліпшого життя у власній землі своїй» («Історія Русів»).
Поважаючи себе,  людина повинна шанувати і пам’ятати історію свого народу. Адже ми, українці, пережили  багато злетів і падінь, воєн і піднесень. Будьмо гідними і рухаймось далі!
Любов КЛЕШКО,
с. Яснопільщина.




Україна, 42500,

смт Липова Долина,

вул. Горького 1

E-mail: ldolinanashkray@gmail.com

Телефони:

Редактора 5-12-42

Заступника редактора 5-15-52

Передплатний індекс 61529

Свідоцтво про реєстрацію:

СМ №384/06-пр Видане Міністерством Юстицій України 04.05.2007 р.

Відповідальна за розміщення матеріалів на сайті Кучишкіна Є.В.

Розробка та підтримка Кльоп О.О.