Додати до закладок 


Є прагнення жити «з піднятою головою»

Опубліковано 16 11 2016

 

     Це сучасне українське свято має свою непросту історію, як і вся вистраждана доля нашої держави.  На тринадцятому році незалежності, коли народ відчув, що державні правителі ведуть країну не тим шляхом, вийшов на Майдан, щоб сказати своє гідне слово. Воно було твердим і прорвало мур цинізму влади по відношенню до простого люду. Відбулася Помаранчева революція і до влади прийшов Президент, якого прагнула бачити на цьому посту демократична проєвропейська більшість українського народу. Указом від 19 листопада 2005 року №1619/2005 Президент України Віктор Ющенко встановив свято - День Свободи. Було запропоновано відзначати його щорічно, 22 листопада, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, виховання почуття національної гідності.

     На жаль, та  влада не виправдала сподівань людей, тому  відійшла в історію.  Президентом став Віктор Янукович і в 2011 році скасував  День Свободи своїм Указом. Але   не довго «грала  музика» в палацах із золотими батонами, – терпець народу знову урвався, і на Майдан у столиці вийшли спочатку студенти з мирними протестами, а потім і вся прогресивна частина  українського народу, яка не могла змиритися з варварством можновладців, що силою взялися утримувати свою владу. Так почалася ще одна революція – Революція Гідності. Після трагічних подій 2013-2014 років, захоплення Криму «братом-росіянином», військових дій на сході країни новий Президент Петро Порошенко відродив свято своїм Указом від 13 листопада 2014 року, встановивши в Україні День Гідності та Свободи 21 листопада.

     Минуло два роки. Підходить свято Гідності та Свободи. Рапортувати б йому про нові здобутки демократії, та чомусь «язик не повертається». Не відчуває  гідності людина, яка стоїть у черзі за субсидією і бачить у деклараціях сьогоднішніх можновладців мільйони готівкової валюти, палаци і «Лексуси», картинні галереї і приватні храми…

    Напередодні свята редакція звернулася до окремих своїх читачів і попросила висловити свої думки стосовно Дня Гідності та Свободи. 

     Ростислав САВЧЕНКО, 

     секретар Липоводолинської селищної ради:

     - День Гідності та Свободи – це, насамперед, закономірне вшанування патріотизму  українського народу, проявленого під час Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року, де прагнення жити «з піднятою головою»  вивело громадян на центральну площу країни. Поняття гідності людини передбачає цінність людини як особистості. Гідність держави, гідність народу – це, мабуть, найвища точка їх існування. Українці продемонстрували свою гідність, заявивши, що  їх думку, думку кожного громадянина, потрібно враховувати, що єдиним джерелом влади в Україні є народ.  Звісно, дивлячись на ситуацію у державі, постає багато запитань… Але очевидно одне:  український народ є самостійним, є самобутнім та історично сформованим суб’єктом.  Сподіваюся, що у найближчому майбутньому ми будемо відзначати державне свято День Гідності та Свободи  як свято докорінних змін, які зробили Українську державу дійсно незалежною, соціально та економічно міцною.

     Олена ШТАЛТОВНА,

     вчитель, депутат районної ради, с. Русанівка:

     - Для мене гідність – це шана і повага до землі, де ти народився, це відчуття власної відповідальності за те, щоб зробити гарним життя на моїй щедрій, квітучій землі.Я вірю, що таке життя обов’язково настане, адже в мене є багато друзів, знайомих з такими рисами характеру як співчуття, безкорисливість, працьовитість, доброта, чесність, вміння прощати іншим їх слабкості. Тобто люди, в яких яскраво виражені позитивні риси. Саме завдяки таким громадянам і мають відбутися зміни на краще.Гідність для кожного на сьогодні – це й робити все від мене залежне, щоб кожна особистість нашої держави з гідністю і глибокою повагою говорила про рідний край, не дивлячись на негаразди, яких можна позбутися всім разом.Щоб стати по-справжньому вільною і гідною поваги нацією, українцям потрібно виховувати в собі саме ті якості, які належать до моральних висот. Зараз серед нас є багато розчарованих людей, які не хочуть жити в Україні, навіть мріють виїхати за кордон. Та хочу сказати, що не земля винна в тому, що  робиться на ній, а люди, їх вчинки, яких можна позбутися і виправити. А земля – свята.Таке воно життя – по тернах до зірок. Тому, щоб краще жити, потрібно для цього бодай щось зробити, адже сьогодні ми будуємо своє майбутнє. 

     Микола  ІЗЮМЕНКО, 

     Яганівський сільський голова:

     - Перше, що спадає на думку напередодні Дня Гідності і Свободи, – спогади  і почуття жалю за тими героями, що загинули у боротьбі за незалежність України. Серед них і Герої Небесної Сотні, і ті, хто залишив своє життя на східних кордонах нашої держави. Українські борці за свободу не опускають крила, і я дуже радий, що серед нас були і є патріоти своєї країни. Є вони і у нашій сільській раді. Серед них - п’ять чоловіків, котрі,  не роздумуючи, стали учасниками антитерористичної операції на сході. Сьогодні кожен із нас мріє про мирне врегулювання цього конфлікту, неоголошеної війни, що забрала чимало життів. Нехай цей день обов’язково настане, адже наш народ дійсно достойний бути вільним і незалежним. Згадаймо історію: в усі часи українці виборювали своє право на незалежність. При цьому країна мала тяжкі втрати, але, дякувати Богу, вона котре доводить, що не дивлячись ні на що, гідна бути у європейській спільноті. І я впевнений, що вона цього досягне. Дуже добре, що є день, коли згадуються і вшановуються українські герої, які відстоювали національні інтереси та європейський вибір України. Пам’ять про тих, хто загинув за Україну і живе заради неї, - це те головне, що повинно жити в наших серцях.

     Олена СИМОНЕНКО, 

     директор Яганівського сільського Будинку культури:

     - Що значить  для мене особисто свято Гідності та Свободи? Мабуть -  це просто будень. Але в цей день подумки згадуєш ті події, котрі відгукуються щоденно для нашої країни. Прикро бачити, що сподівання людей на краще життя та справжню демократію в суспільстві не виправдалися. Шкода загиблих та їх сім’ї. Адже люди поклали своє життя на алтар найважливіших цінностей, які повинні бути фундаментом будь-якої демократичної та вільної держави. Стали ми вільними? Це теж можна розцінювати по різному. Якщо порівнювати наше суспільство з Росією або Узбекистаном, звісно,  ми в перших рядах  за свободою слова… Хоча свобода розцінюється не за принципом, що я можу говорити про владу, а по правах, які я маю в цій державі. А в нас із правами дуже туго. Хто більше платить - той і правий.   В цей день пошепки прочитаю молитву за загиблими патріотами. 




Україна, 42500,

смт Липова Долина,

вул. Горького 1

E-mail: ldolinanashkray@gmail.com

Телефони:

Редактора 5-12-42

Заступника редактора 5-15-52

Передплатний індекс 61529

Свідоцтво про реєстрацію:

СМ №384/06-пр Видане Міністерством Юстицій України 04.05.2007 р.

Відповідальна за розміщення матеріалів на сайті Кучишкіна Є.В.

Розробка та підтримка Кльоп О.О.