Додати до закладок 


Командир легендарної «Катюші»

Опубліковано 4 05 2017

 

     Майже на околиці Липової Долини, у  дворі за пофарбованим бетонним парканом притулився невеликий будинок. Акуратний, чистенький, весь потопає в зелені. Перед ганком – підметені доріжки і яскраві червоні тюльпани. Цього року вони зацвіли рано, щоб встигнути нагадати колишньому фронтовику Георгію Яковичу Ружицькому, який тут мешкає, про головне в його житті свято – День Перемоги. 

     93-річний ветеран зустрічає його зі своїми спогадами і болями. Сріблом припорошені скроні, втомлений погляд добрих голубих очей – оце й усе, що видає такий поважний вік ветерана. Дивлячись на затишну оселю й ідеальний порядок у дворі, ніколи не скажеш, що тут господарюють лише дідусь,  який три роки тому розміняв десятий десяток, та його 84-річна дружина Надія Данилівна. Ось і зараз чекають трактор, що оратиме 15 соток городу. Самі потихеньку й тут поратимуться. 

     - Одна тільки біда в нас, - журиться бабуся, - Жора (так ніжно називає свою «половинку») майже втратив слух. Вже які апарати не пробували – нічого не допомагає. Аби почув, треба нахилятися до самісінького вуха і дуже голосно казати…

     Отож інтерв’ю не виходить. Надія Данилівна, ніби перекладач, коротко пояснила чоловікові про мету візиту гості з редакції. Помітивши в моїх руках фотоапарат, чоловік ледь посміхнувся і сказав: «Зараз, почекайте, одягну піджак». За хвилину вийшов із сусідньої кімнати «при повному параді» - на грудях прикріплені багато бойових і трудових відзнак. «А ці вже не помістилися», - жартує, виймаючи з кишені ще дві ювілейні ветеранські медалі. Всього їх (порахували разом) близько двох десятків. Серед них –  орден «Вітчизняної війни», медалі «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією».  

     …Георгій Якович пішов на фронт у 1943-у. Як записано у військовому квитку, що його бережно майже не пошарпаним зберіг до цього часу, потрапив на 3-й Український фронт. Воював в артилерії, був командиром легендарної «Катюші», а отже – завжди на передовій. Румунія, Болгарія, Угорщина, Югославія, Чехословаччина – цими країнами пролягав фронтовий шлях командира 76-міліметрової грізної «Катюші» сержанта Ружицького. Був тричі поранений і всі рази – в ноги: спочатку – в Румунії, потім – у Будапешті, і ще раз – у Празі. Ось така пам’ять залишилася у ветерана про європейські країни, що їх довелося визволяти від нацистів. 

     Але в травні 1945 року війна для нього не закінчилася. Довелося ще воювати в Японії.

     Нелегким був і післявоєнний шлях. Більше 20 років трудився екскаваторником на руднику Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату. 

    - Ще й як трудився! – підтверджує Надія Данилівна. – Де найважче – і він там. Ось подивіться трудову книжку. Листки про відзнаки і подяки списані повністю. Має медаль «Шахтарська слава». А таку в той час давали не кожному…

     72-а весна після Другої світової війни. Колись у святкові дні Перемоги це слово супроводжувалося беззмінним епітетом – «мирна весна». Сьогодні так уже не скажеш. І якщо в нашому краї в  тиші  і спокої квітнуть сади і полум’яніють тюльпани, то в іншій частині країни люди знову жахаються від страхіть війни. Якби Георгій Якович чув і ми могли вести бесіду, очевидно, торкнулися б і цієї болючої теми. Та, мабуть, вища сила хоч таким жорстоким способом, але оберігає  колишнього фронтовика, аби не чув він болючої правди про сьогоднішню війну. 

Антоніна Копайгора




Україна, 42500,

смт Липова Долина,

вул. Горького 1

E-mail: ldolinanashkray@gmail.com

Телефони:

Редактора 5-12-42

Заступника редактора 5-15-52

Передплатний індекс 61529

Свідоцтво про реєстрацію:

СМ №384/06-пр Видане Міністерством Юстицій України 04.05.2007 р.

Відповідальна за розміщення матеріалів на сайті Кучишкіна Є.В.

Розробка та підтримка Кльоп О.О.