Додати до закладок 


Бути акушером – це моє покликання

Опубліковано 4 05 2017

 

      Сьогодні  відзначають своє професійне свято представники дуже відповідальної й гуманної професії - акушери.  Дійсно, яка ще професія несе скільки приємних і добрих емоцій жінкам та їх родинам? Саме акушери, перші помічники лікаря, допомагають немовлятам з’явитися на світ, вони першими за матір беруть на руки новонароджене маля.Обов’язки  акушерки – це й  надання першої акушерсько-гінекологічної допомоги та підготовка інструментів для проведення прийому лікаря-гінеколога, й допомога йому при огляді жінки, і взяття мазків на гістологічні, бактеріологічні види досліджень, проведення патронажу породіль та вагітних, проведення диспансеризації хворих, психологічна підготовка вагітних до пологів,  а також надання акушеру-гінекологу допомоги у веденні пологів. Це, звичайно, не повний перелік обов’язків, та й він свідчить про важливість і відповідальність цієї професії.

     Напередодні 5 травня побувала в акушерському  відділенні Липоводолинської центральної районної лікарні, де панує своя особливо-стерильна, чиста і світла атмосфера - тут народжується нове життя. Того дня у відділенні панувала тиша - не було чути плачу немовлят. Останній раз  кричало новонароджене маля 12 квітня, кільком породіллям, що знаходяться у відділенні, ще не прий­шов термін пологів. Тож головне завдання медпрацівників акушерського відділення - спостерігати за станом майбутніх мам.  Та й самих пологів порівняно з попередніми роками  значно зменшилося. У 2016 році тут прокричало 69 новонароджених.

- Я завжди захоплювалася акушерами й мріяла працювати серед них,- розповідає при зустрічі Олена Анатоліївна Кравченко - акушерка відділення. (Саме про неї керівництво Липоводолинської ЦРЛ рекомендувало написати напередодні професійного свята, коли звернулася за порадою, про кого згадати на сторінках районки). - І подумати не могла, наскільки приємно відчувати, наскільки  необхідною є твоя робота. Напевно, тільки  акушери несуть відповідальність відразу за два життя: матері й дитини, яка ось-ось має з’явитися на світ - і це дуже приємна і відповідальна місія. 

     Уже сімнадцять років Олена Анатоліївна незмінно працює акушеркою акушерського відділення  ЦРЛ. Знають жінку як відповідальну, чуйну та добру людину. Напевно, такими якостями й має володіти справжній акушер. 

     Свій шлях у медицині розпочала О.А.Кравченко у 2000-у. Доля привела жінку в Липову Долину, на батьківщину чоловіка - Олександра Петровича, після закінчення Сумського медичного училища. На той час відділення називалося пологовим, і очолював його М.А.Бельмас. Саме під його керівництвом та наставництвом старших колег - Н.Д.Лящевської й Т.В.Сезонтової  зростала професійно й набиралася досвіду моя співрозмовниця. 

     - Різного було спочатку, - згадує Олена Анатоліївна, - і страшно, і хвилювання до сліз, та бажання працювати і вчитися перемагало - справлялася з усіма випробуваннями, прислухаючись до порад досвідчених акушерок. Завжди вчилася і вчуся у нинішньої завідуючої акушерським відділенням Л.І.Кравченко - фахівця своєї справи. 

     Колись давно почула вислів: «Все людство лежить на руках акушерки!» Із цим не посперечаєшся. Від акушерки та її професійності залежить процес та результат пологів. Адже, якщо у породіллі немає ніяких відхилень, то приймає пологи саме акушерка, а лікар спостерігає за серцебиттям дитини, станом жінки та пологами. Акушерки доглядають за породіллями та слідкують за їх самопочуттям після пологів, вчать тих, хто народжує вперше, доглядати за новонародженим, прикладати його до грудей тощо.

     Так із кожним новонародженим вкотре переживають жінки-акушерки відчуття радості материнства, згадуючи при цьому своїх дітей. 

     У Олени Анатоліївни їх двоє. Завжди матусю чекають із чергувань дві донечки: десятикласниця Оля та четвертокласниця Яна – найбільша радість жінки. Поза роботою дуже люблять проводити час разом  - доглядати квіти, готувати щось смачненьке для всієї родини та просто відпочивати. Завжди і в усьому допомагають Олені Анатоліївні чоловік та свекри, з якими разом проживають. 

     Ось так при підтримці родини залишається жінка вірною професії акушера та говорить, що, якби їй довелося знову вирішувати ким стати,- не задумуючись обрала б саме цю професію. 

     З огляду на свій досвід, говорить,  що,  якщо молодь іде вчитися на медпрацівника, і особливо -  на акушера, та їй не подобається ця робота, -  вона не працюватиме. Згадує й про практикантів, що проходять через відділення. Відразу видно, хто вчиться із задоволенням, а хто майже не виявляє зацікавленості до акушерства. Такій людині, на думку О.А.Кравченко, не вдасться стати справжнім фахівцем, адже цю професію слід полюбити, і, звичайно, завжди покращувати отримані  знання, вчитися заради професійної грамотності. А без зацікавленості - це неможливо.

Наталія ШУТЬКО




Україна, 42500,

смт Липова Долина,

вул. Горького 1

E-mail: ldolinanashkray@gmail.com

Телефони:

Редактора 5-12-42

Заступника редактора 5-15-52

Передплатний індекс 61529

Свідоцтво про реєстрацію:

СМ №384/06-пр Видане Міністерством Юстицій України 04.05.2007 р.

Відповідальна за розміщення матеріалів на сайті Кучишкіна Є.В.

Розробка та підтримка Кльоп О.О.