Додати до закладок 


Владислав Пухальський: "Армспорт вимагає тривалих тренувань і заради нього потрібно чимось жертвувати"

Опубліковано 20 11 2012

Влад з Миколою й Володимиром Ковалями біля власноруч змайстрованого столу
За поєдинками слідкують 2 судді: головний і боковий. (Влад - зліва)
За поєдинками слідкують 2 судді: головний і боковий. (Влад - зліва)
Армспорт має багато прихильників. Влад (у центрі, спиною) за мить до перемоги на чемпіонаті міста Суми
Армспорт має багато прихильників. Влад (у центрі, спиною) за мить до перемоги на чемпіонаті міста Суми
З дванадцятикратним чемпіоном світу Андрієм Пушкарем (зліва)
З дванадцятикратним чемпіоном світу Андрієм Пушкарем (зліва)

 

У Столяревому пізнього осіннього вечора в буквальному сенсі слова темно "хоч в око вліпи". Як ніде тут найкраще сприймається й розуміється словосполучення "вогник культури" - це про місцевий клуб та ще недавно створений силами молоді спортивний зал, про який і піде далі мова.
Із Владиславом Пухальським та його друзями-однодумцями зустрічаємося вечірньої години. Саме в цей час вони ходять до спортивної зали. "Щоденно?" - запитую. "Ні, тричі на тиждень" - відповідають хлопці. Мій співбесідник Владислав - член збірної Сумської області, що брала участь у чемпіонаті України з армспорту. Він же - ініціатор створення спортивного молодіжного осередку в селі Столяреве. Будемо знайомитися.
Владислав народився у м.Боярка Київської області. У тамтешній школі закінчив дев'ять класів. Якось його мама, Людмила Владиславівна, побувала у Липоводолинському районі у відрядженні.
- Мамі дуже сподобалася місцевість, - розповів Влад. - Вирішили придбати будинок у Столяревому. Купивши, кожного літа приїздили сюди, на дачу, а в   2001-у переїхали остаточно всією сім'єю - я, мама і бабуся.
Отож, 10-11 класи хлопець закінчував у Берестівці. Затим вступив на навчання до СНАУ на факультет ветеринарної медицини. "Пішов маминою стежкою", - як зараз говорить. Отримавши диплом спеціаліста, став працювати у ВСК "Зоря" в с.Заруддя Роменського району. Пропрацювавши там деякий час,  вирішив закінчити ще й магістратуру. Повернувся на роботу у те ж село, але вже головним ветеринарним лікарем. 
- До 11 класу я займався футболом, легкою атлетикою. Коли вступив до університету, почав відвідувати спортзал, займатися гирьовим спортом. Вже через рік тренувань став чемпіоном університету у своїй ваговій категорії, здобув ІІ розряд по гирьовому спорту.
- Коли ж саме ти захопився й почав займатися армспортом? (Армспорт - це спортивна боротьба, суть якої - поєдинок на руках, що проводиться за регламентованими правилами на спеціальних столах. Учасники ставлять лікті на стіл, потім зчіплюють руки і намагаються пересилити один одного, переможцем поєдинку є той, хто зумів покласти руку суперника на поверхню стола. Авт.)
- Якось я познайомився із хлопцем, коли проходив практику у селі Хоружівка Недригайлівського району. Він займався цим видом спорту і я спробував. Потім почав їздити на тренування до атлетичного клубу "Атлант" у м.Ромни. Моїм тренером з армспорту став Євгеній Вакула.
Одного разу Владислава запросили взяти участь у змаганнях з армреслінгу, які організовували на Масляній в Ромнах. Хлопець здобув перемогу. Повз увагу керівництва спортивного клубу, звісно, не пройшли такі успіхи - Влада почали запрошувати на різноманітні змагання й турніри: обласні, всеукраїнські… Чемпіонати міст, турніри "Козацька Сила", "Слобожанщина", "Полтавська осінь"… Виступав також і за рідний район - Липоводолинський: представляв його в обласних спартакіадах ВФСТ "Колос".
На сьогодні Владислав Пухальський - срібний призер області і 4-кратний бронзовий призер, учасник збірної Сумської області на Кубках і чемпіонаті з армспорту України. Під час ХІІ Всеукраїнського Кубка з армспорту, який проходив у жовтні в м.Севастополь, та в якому взяли участь 206 спортсменів (серед яких і 22 жінки!) у змаганнях на праву руку серед 23 учасників у категорії до 75 кг Влад став восьмим. Це досить вдалий виступ, враховуючи рівень турніру й підготовки спортсменів.
Щоб досягти успіхів, Владислав дуже багато працює над собою. Із кволого хлопчика невеликого зросту він перетворився на дужого парубка з міцними м'язами. Своїм прикладом доводить щоденно - у житті немає нічого неможливого, за однієї умови: дуже ЦЬОГО хотіти, зробити ЦЕ способом свого буття, захопитися по-справжньому й забути про лінь.
Мій співбесідник дуже багато знає про армспорт. Розповідає про нього захоплено, з іскоркою в очах.
- Цей вид спорту "родом" із США. Він "зародився" там у 50-х роках минулого століття, як розвага у барах та готелях, де зупинялися на нічліг чи просто перепочити водії вантажівок. Згодом він набув такої популярності, що вже до 1960-го року було створено міжнародну федерацію, а в 1962-у проведено перші міжнародні змагання. На території колишнього Радянського Союзу історія армспорту починається із серпня 1989 року. У розпал "перебудови" за пропозицією директора Монреальського інституту порівняльної фізкультури Едмунда Іноса у Москві було проведено перший міжнародний турнір з боротьби на руках за участю збірних команд США й Канади. Для поєдинків із ними прибули титуловані радянські борці й штангісти. Американці з канадцями для початку запропонували нашим спортсменам по черзі боротися з одним американцем, який важив всього 68 кг. Майже всі без винятку радянські чемпіони програли іноземцю. А вже наступного року в Москві проводиться 1-й Всесоюзний турнір з армспорту, де чемпіонами стали українські борці.
- А коли армспорт прийшов до нас, в Україну?  
- Українську федерацію було створено в 1992 році у Львові. Її президентом стала Наталія Тюменєва. В 1994 році тут же проведено перший чемпіонат України з цього виду спорту і того ж року наші спортсмени взяли участь у Світовій першості, де Сергієм Кузьміним було здобуто срібну медаль у категорії 85 кг. Загалом, за двадцятилітню історію федерації її представники здобули більш ніж 300 медалей різного ґатунку на першостях Європи та світу. На даний час до міжнародної федерації армспорту входять більш ніж 80 країн. Україна є її членом з 1994 року. За весь цей час українці завойовували звання кращих та  увійшли в трійку лідерів (беззаперечним фаворитом залишається Росія). В Україні найбільш розвинений армспорт  у Криму, в містах Дніпропетровськ та Харків. Лідерами в Сумській області є спортсмени із Сум, Ромен і Шостки. Існує й результативно діє Сумська федерація армспорту, президентом якої є майстер спорту міжнародного класу Євгеній Анатолійович Літовцев. В останньому чемпіонаті України брали участь 9 спортсменів Сумщини (в числі збірної і я).  
- Владе, і все-таки, що ж найважливіше в армспорті?
- Армспорт - це швидкісний вид спорту, який вимагає надвисокої уваги, сконцентрованості, техніки й азарту. Це той вид спорту, в якому не буває нічиєї, обов'язково є переможець і переможений. Поєдинок може тривати від долі секунди до… Словом до того часу, доки рука супротивника не торкнеться поверхні столу. Існує 30 видів атак. Важлива сила кисті й пальців, ліктьових суглоба й зв'язки, міцність м'язів передпліччя. Вже потім, на другому плані - м'язи спини, грудей, біцепса. За поєдинками спостерігають 2 судді: головний і боковий. Пильно слідкують за тим, щоб не було хитрих "уловок" зі сторін суперників, порушень правил і т.д.
- Скажи, будь ласка, які змагання тобі запам'яталися найбільше?
- Знаєш, всі вони дуже пам'ятні. Та все ж зараз зринає в пам'яті турнір, який проводило ВФСТ "Колос" - сутичка тривала 32 секунди, я програв. Як виявилося, мій супротивник був на 10 кг важчим за мене… Ну, ще, мабуть, ті змагання, перед якими доводиться буквально в переддень згонити вагу. Це жорстка дієта, "сушка" організму, яка вимагає максимального використання сили волі…
Наша бесіда відбувається у спортивному залі, який зробили самі хлопці.
- Коли саме ви організували собі таке місце для занять? - запитую в них.
- У травні цього року. Попросили, щоб нам виділили кімнату в школі, яку закрили. Тут збереглася чудова "шведська стінка", один турник. Вже інший ми зробили самі. Так само, як і дошку для віджимань, гриф для штанги, "млинці" до неї…
Для своєї спортивної зали хлопці скуповували гирі й інші предмети, які пригодяться в силовому спорті, на пунктах збору "чормету".
- Бізнесмени, які займаються металом, здивовано питали: "Хлопці, для чого вам?", ми відповідали, що хочемо займатися спортом, але грошей купити нове немає! Як це не дивно, але вони ставилися із розумінням і продавали за значно зниженими цінами. Говорили: "А-а-а, як для спорту, тоді будь ласка…".
Хлопці самотужки зробили й стіл для армспорту. До того ж - за всіма встановленими стандартами: із точними розмірами й деталями. Зварили із заліза, обшили дермантином, валики - м'які, спеціальні ручки також обтягнуті матеріалом для зручності.
- Це доволі травматичний вид спорту, - розповідає Влад. - Не раз був свідком, коли ламалися руки спортсменів під час змагань. Звук такий, наче дошка лопається. Спортсмен відразу навіть сам не розуміє, що сталося, однак зі змагань його забирає "швидка". Тому ті, хто змагається просто так у барах, у клубі, до того ж дуже часто не на тверезу голову - найбільше ризикують. У нас же - все за правилами, за стандартом, на здобуття результатів…
Як доказ слів співбесідника є той факт, що у вересні, у Всеукраїнському турнірі з армспорту "Полтавська осінь", який проходив у м.Полтава та налічував більше 100 учасників, змагався й 18-річний Володимир Коваль зі Столяревого й показав досить непогані результати, як для першого разу. До спортивної зали ходять і його брати - 20-річний Олександр та 21-річний Микола, якого, до речі, через декілька днів після нашої зустрічі забрали до армії.  
На стіні в Столярівському спортзалі висить великий, акуратно зроблений "Інформаційний куточок для відвідувачів".
- Це дівчата постаралися… - усміхаються хлопці.
Тут є дуже багато корисної і цікавої інформації для тих, хто вирішив вести здоровий спосіб життя і головне - займатися спортом. Наприклад стаття  "Об'єктивні задачі. Рекомендації по встановленню реальних цілей", правил тренування й харчування. Також - як правильно віджиматися, підтягуватися, розминатися і т.д. Є тут і скакалки, й металеві та пластикові кільця… Також дівчата принесли.
- Влітку ходили на тренування  близько 20 чоловік - і хлопці, й дівчата. Навіть із сусідніх сіл. Проте стало холодно, а приміщення не опалюється зовсім, й тренувальну роботу, на жаль, паралізовано… - говорить Влад. - Нам би прилад для опалення, щоб ми підтоплювали і могли знову збиратися в залі. Бо ж - кому захочеться йти в приміщення, де так холодно, що й вікна позамерзали?..
- Ви зверталися до когось по допомогу з придбанням такого приладу?
- Так, звичайно! Нам іще й деякий спортивний інвентар потрібен. Та далі обіцянок  справа не заходить. Дуже шкода, що спорту й підтримці молоді, які хочуть ним займатися, в нас приділяється надто мало уваги. Це головна причина того, що він слабо розвивається. Не тому, що нікому займатися й молодь "погана", а саме тому, що для цього немає ніяких умов. А якщо ти й хочеш їх створити, тебе мало хто підтримає. Хіба ровесники-однодумці, і то вже дуже добре!..
Хлопці висловлювали сподівання, що, прочитавши цю статтю, можливо, знайдеться спонсор, який захоче чимось допомогти їх спортивному залу, підтримати розвиток  спорту в селі.
Таке ось цікаве відбулося знайомство й відкриття на противагу думці суспільства, що молодь "тільки горілку п'є та курить, тиняється без діла". Є, звичайно, різні люди, як і в усі часи. Відмінність лише в тому, що в минулі роки для занять спортом і база існувала відповідна, й можливості. А тепер для того, як розповіли хлопці, щоб, наприклад, придбати гриф для штанги, потрібно 1500 гривень. Де їх взяти без сторонньої підтримки в умовах суцільного безгрошів'я? Отож і крутяться самі, щось вигадують, вважаючи, що краще займатися чимось корисним, ніж "тинятися без діла" та "гробити власне здоров'я". Бажання є, та єдина проблема - матеріальна база.
Вже на завершення нашої бесіди Владислав говорить:
- Спорт вимагає багато сил і навіть жертв, однак смак перемоги не порівняти ні з чим. Здобутки й результати дають зрозуміти - праця й пролитий піт не минули безслідно, вони загартували і ти це зробив, створюючи себе як духовно й фізично сильну особистість.
Влад продовжує займатися армспортом, надихаючи молодь тренуватися. Він - діючий спортсмен. На День села, який планують відзначити в Столяревому 21 листопада, організовує спортивні змагання на кшталт "Богатирських ігор", говорить, що бажаючим позмагатися буде цікаво. Хлопці запрошують приїхати - подивитися й повболівати. Я натомість бажаю їм подальших спортивних здобутків, вірити у все краще - людей, події… І, звичайно ж, цілитися у житті якнайвище!
Записала
Вікторія ДОРОШЕНКО




Україна, 42500,

смт Липова Долина,

вул. Горького 1

E-mail: ldolinanashkray@gmail.com

Телефони:

Редактора 5-12-42

Заступника редактора 5-15-52

Передплатний індекс 61529

Свідоцтво про реєстрацію:

СМ №384/06-пр Видане Міністерством Юстицій України 04.05.2007 р.

Відповідальна за розміщення матеріалів на сайті Кучишкіна Є.В.

Розробка та підтримка Кльоп О.О.